Стражденність як домінанта духовної діяльності в українській релігійно-філософській думці XVI – XVII столітьТ. А.ШадюкauthorУ статті проаналізовано концепт людської стражденності в контексті світоглядних позицій представників містико-аскетичної релігійно-філософської думки в Україні XVI – XVII століть (Івана Вишенського, старця Артемія, Іова Почаївського, Клірика Острозького, Ісайї Копинського). Особливу увагу зосереджено на ідейній близькості світоглядних позицій українських подвижників і святих отців, ісихастів, яка встановлена на основі їх розуміння онтологічної неспіввимірності Бога і людини, аскетичних шляхів і засобів духовної діяльності, християнських ідеалів обожнення, богоуподібнення, спасіння, наслідування Христа. Виявлено діалектичну єдність між есенційними та екзистенційними тенденціями щодо експлікації проблеми стражденності у релігійно-філософському дискурсі вказаних українських мислителівB Philosophy (General)2015Вид-во ЖДУ ім. І.ФранкаArticle