<oai_dc:dc xsi:schemaLocation="http://www.openarchives.org/OAI/2.0/oai_dc/ http://www.openarchives.org/OAI/2.0/oai_dc.xsd" xmlns:oai_dc="http://www.openarchives.org/OAI/2.0/oai_dc/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance">
        <dc:relation>http://eprints.zu.edu.ua/19878/</dc:relation>
        <dc:title>Екзистенційний аспект феномена стражденності в православно-орієнтованому дискурсі</dc:title>
        <dc:creator>Шадюк, Т. А.</dc:creator>
        <dc:subject>BL Religion</dc:subject>
        <dc:description>У статті здійснено спробу аналізу феномена стражденності в контексті екзистенційної релігійно-&#13;
філософської думки. Встановлено екзистенційний характер експлікації феномена стражденності у Св.&#13;
Письмі, зразках святоотчого богослов’я та у творчості православних і православно-орієнтованих&#13;
мислителів, завдяки чому стражденність у багатоманітності своїх проявів постає уособленням&#13;
універсального способу християнського життя, а також екзистенційно-ціннісним особистісним&#13;
шляхом спасіння. З метою розкриття особливостей екзистенціалізації феномена стражденності&#13;
обрані такі підходи, як осмислення людської гріховності, ствердження її онтологічних причин і&#13;
наслідків, необхідності боротьби з ними і їх преображення, а також розкриття ісихастської&#13;
настанови на преображення всієї людини. При застосуванні цих підходів з’ясовано, що в екзистенційній&#13;
площині стражденність постає множиною актів переживання, зумовлених гріховністю, розірванням&#13;
сутнісного зв’язку між Богом і світом, Богом і людиною й, відтак, роздільністю, роздробленням&#13;
існування у поєднанні з усвідомленням цього. Ознакою стражденності є також свідомість&#13;
непереборних обставин буття, в яких людина-християнин опиняється щодня, яка виражається&#13;
численними екзистенційними проявами: гріхом, стражданням, вболіванням, скорботою, печаллю, сумом,&#13;
тугою, скучанням, бідуванням, тривогою, страхом, жахом, самотністю, богопокинутістю у їх&#13;
взаємозалежності та контамінації. Звідси, формування стражденності як екзистенціалу позначається&#13;
не тільки встановленням екзистенційного значення наслідків гріхопадіння в бутті людини, але й ідеями&#13;
онтологічного дорозділення буття, містичної сутнісної єдності всього існуючого та усвідомленням&#13;
того, що зміст цілого існування людини передбачає завжди актуальними і відкритими смисл, намір і&#13;
устремління до боговподібнення, обожнення, спасіння, що супроводжуються станами стражденності</dc:description>
        <dc:publisher>Вид-во ЖДУ ім. І.Франка</dc:publisher>
        <dc:date>2015</dc:date>
        <dc:type>Article</dc:type>
        <dc:type>PeerReviewed</dc:type>
        <dc:format>text</dc:format>
        <dc:language>uk</dc:language>
        <dc:identifier>http://eprints.zu.edu.ua/19878/1/31-37.pdf</dc:identifier>
        <dc:identifier>  Шадюк, Т. А.  (2015) Екзистенційний аспект феномена стражденності в православно-орієнтованому дискурсі.  Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (81).  pp. 31-37.  ISSN 2076-6173     </dc:identifier>
        <dc:language>ukraine</dc:language></oai_dc:dc>