<mods:mods version="3.3" xsi:schemaLocation="http://www.loc.gov/mods/v3 http://www.loc.gov/standards/mods/v3/mods-3-3.xsd" xmlns:mods="http://www.loc.gov/mods/v3" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance"><mods:titleInfo><mods:title>Праслов'янські витоки нульсуфіксальної деривації українського іменника</mods:title></mods:titleInfo><mods:name type="personal"><mods:namePart type="given">Петро</mods:namePart><mods:namePart type="family">Білоусенко</mods:namePart><mods:role><mods:roleTerm type="text">author</mods:roleTerm></mods:role></mods:name><mods:abstract>Визначено склад похідних іменників із суфіксами ъ (&lt;-ǒ), -ь (&lt;-ĭ), -а (&lt;ā) в прасловʼянській мові, їхнє значення. Показано, яку вторинну конкретну семантику розвивали деривати з первинним абстрактним значенням. Зʼясовано, що ці форманти в праслов’янській мові мали специфічний характер: виконували роль дериваційних засобів і одночасно вказували на належність дериватів до певного типу відмінювання. Тематичний суфікс згодом повністю поглинувся флексією й роль словотворчого форманта став виконувати суфікс, позбавлений матеріального вираження. До нульового суфікса на прасловʼянському мовному ґрунті перейшли й давні «живі» суфікси -ja i -jь, у яких j «розчинявся» в структурі слова й зникав, спричинивши в сполученні з негубними приголосними низку чергувань, а з губними появу епентетичного l. Значна частина прасловʼянських утворень перейшла в українську мову, створивши прецедент творення нових нульсуфіксальних субстантивів з широкою гамою лексико-словотвірних значень.</mods:abstract><mods:classification authority="lcc">Ukrainian</mods:classification><mods:originInfo><mods:dateIssued encoding="iso8061">2015</mods:dateIssued></mods:originInfo><mods:originInfo><mods:publisher>Житомир: вид-во Полісся</mods:publisher></mods:originInfo><mods:genre>Article</mods:genre></mods:mods>