1. Андреев Н. Д. Раннеиндоевропейский праязык. – Л., 1986. – 326 с. 2. Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. – К.: вид-во «Генеза», 2005. – 208 с. 3. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование: Пер. с франц. – М., 1955. – 260 с. 4. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. – М.: изд-во АН СССР, 1961. – 350 с. 5. Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные работы по общему языкознанию. – Том 2. – М., 1963. – 391 с. 6. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики. – К.: Наукова думка, 1990. – 268 с. 7. Грушевський М. Історія України-Руси. – В 11 т. – К.: Наукова думка, 1991. – Том І. До початку ХІ віка. – 648 с. 8. Гухман М. М. Морфологическая структура слова в германских языках // Сравнительная грамматика германских языков. Т. 3. – М., 1963. – С. 7–38. 9. Димирова О. П. Коренева структура слова і особливості її розвитку в німецькій мові: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеськ. держ. ун-т. – Одеса, 1996. 10. Карпенко Ю. О. Походження назви Україна – загальної і власної / Ю. О. Карпенко // Ономастика та етимологія. Збірник наукових праць на честь 65-річчя І. М. Железняк. – Київ: вид-во НАН України, 1997. – С. 81 – 89. 11. Кобилюх В. О. Праукраїна і Санскрит. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 512 с. 12. Коломиец В. Т. Словообразование // Историческая типология славянских языков. – К., 1986. – С. 46–76. 13. Лучик В. В. Рефлекси індоєвропейських основ *au-, *ou-/*əu в українській мові // Записки з українського мовознавства. Збірник наукових праць. Вип. 8. – Одеса: АстроПринт, 1999. – С. 3–8. 14. Плачинда С. Лебедія: (Як і коли виникла Україна). – 3-е вид., доп. і перероб. – К.: Велес, 2008. – 240 с. 15. Скляренко В. Україна: походження назви // Вісник Міжнародної асоціації україністів. Науковий і культурно-освітній журнал. – 1991. – № 1. – С. 566–572. 16. Словник української мови (голова ред. кол. І. К. Білодід). В 11 т. – К.: Наукова думка, 1980. – Том 10. – 657 с. 17. Таранец В. Г. Энергетическая теория речи: монография. – 2-е изд. доп. – Одесса: Печатный дом, 2014. – 188 с. 18. Таранець В. Г. Арії. Слов’яни. Руси : Походження назв Україна і Русь. Монографія. – Вид. 2-е. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 296 с. 19. Таранець В. Г. Трипільський субстрат: Походження давньоєвропейських мов [монографія]. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – 276 с. 20. Таранець В. Г. Українці: етнос і мова : монографія. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2013. – 364 с. 21. Таранець В. Г. Рефлекси індоєвропейського *kw- в слов’янських мовах // Слов’янський збірник. Випуск І. – Одеса: вид.-во ОДУ, 1996. – С. 79–83. 22. Туманян Э. Г. Структура индоевропейских имен в армянском языке. Опыт реконструкции. – М., 1978. – 369 с. 23. Шафарик П. Й. Славянские древности. – Т. ІІ, кн. ІІІ (пер. с чеш.). – М., 1848. 24. Шелухин С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів. – Прага, 1936 /репринтне видання: Дрогобич: Бескид, 1992/. – 117 с. 25. Шрадер О. Индоевропейцы (пер. с нем. Ф. И. Павлова). Изд. третье. – М. : Едиториал УРСС, 2010. – 216 с. 26. Ягупова Л. М. Іменниковий словотвір у середньоверхньонімецьких діалектах: префіксальна система у динамічному аспекті: автореф. дис… докт. філол. наук: 10.02.04./ Київський націон. ун-т. – К., 2009. – 33 с. 27. Bieleckij A. A. Akzentologische Voraussetzungen der Theorie der indoeuropäischen Wurzeln // Aktuelle Probleme der gegenwärtigen Germanistik. – Verlag der Kiewer Universität, 1975. – S. 10–28. 28. Duden. Bd. 7. Etymologie. Herkunftswörterbuch der deutschen Sprache. – Mannheim – Wien – Zürich, 1963. – 816 S. 29. Enders L. Die Uckermark. Geschichte einer kurmärkischen Landschaft vom 12. bis zum 18. Jahrhundert. – Verlag Hermann Böhlaus Nachfolger Weimar, 1992. – 746 S. 30. Nippert E. Die Uckermark. Zur Geschichte einer deutschen Landschaft. – Brandenburg, 1996. – 174 S. 31. Pokorny J. An Etymological Dictionary of the Proto-Indo-European Language. – Revised and Published by the Dnghu Association, 2007. – 3441 p. 32. Skeat W. An etymological dictionary of the English language. – Oxford, 1983. – 780 p.