<mods:mods version="3.3" xsi:schemaLocation="http://www.loc.gov/mods/v3 http://www.loc.gov/standards/mods/v3/mods-3-3.xsd" xmlns:mods="http://www.loc.gov/mods/v3" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance"><mods:titleInfo><mods:title>Порівняльна характеристика показників групової самооцінки і взаємодії спортивних команд спільно-взаємопов’язаного типу взаємодії</mods:title></mods:titleInfo><mods:name type="personal"><mods:namePart type="given">С. М.</mods:namePart><mods:namePart type="family">Войтенко</mods:namePart><mods:role><mods:roleTerm type="text">author</mods:roleTerm></mods:role></mods:name><mods:abstract>Актуальність теми дослідження. Дослідити якісні характеристики спільної діяльності спортивних команд спільно-взаємопов’язаного типу взаємодії за показниками групової самооцінки і групової взаємодії. &#13;
Мета – установити відмінності показників групової самооцінки і взаємодії спортивних команд спільно-взаємопов’язаного типу взаємодії. &#13;
Методи дослідження. Аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури, психолого-педагогічний експеримент (анкетування, психодіагностичне тестування за допомогою методик), методи математичної статистики. У дослідженні брали участь кваліфіковані спортсмени чотирьох команд з футболу, баскетболу, хокею на траві та волейболу віком 17–28 років (71 особа чоловічої статі). &#13;
Результати роботи та ключові висновки. За порівняльною характеристикою досліджуваних показників групової самооцінки та групової взаємодії здійснено ранжування їх середньостатистичних даних та визначено рейтинг спортивних команд. Найвищу суму рангів (7) з достовірно відмінними показниками (8,24 ± 1,2) та (44,60 ± 3,7) зафіксовано в команді хокею на траві, найнижчу суму (2) зі значеннями (6,61 ± 1,1) та (37,07 ± 4,2) зареєстровано у команді з баскетболу. Проміжні значення (6) та (5) зафіксовано у командах з волейболу (8,98 ± 0,3), (42,46 ± 4,3) і футболу (7,26 ± 0,6), (43,65 ± 1,9). Установлено, що спортсмени вищої кваліфікації команди хокею на траві психологічно є найбільш сталими до взаємодії партнерів, що визначає їх сумарну ефективність та в підсумку відображається на командному результаті. У такому стані спортсмени нерідко відзначають особливу близькість, згуртованість, взаємне переживання, яке виступає однією з умов взаєморозуміння, що передує взаємопроникненню у внутрішній світ іншої особистості. Натомість спортсмени баскетбольної команди таку спільність відчувають найменше.</mods:abstract><mods:classification authority="lcc">AZ History of Scholarship The Humanities</mods:classification><mods:originInfo><mods:dateIssued encoding="iso8061">2018-12</mods:dateIssued></mods:originInfo><mods:originInfo><mods:publisher>Житомир: Видавець О. О. Євенок</mods:publisher></mods:originInfo><mods:genre>Article</mods:genre></mods:mods>