%0 Journal Article
%A Ящук, Л. В.
%D 2012
%F zu2:11647
%I Інститут української мови НАН України
%J Студії з ономастики та етимології
%K антропоніми Житомирщини, фонетика, ХVІ – ХVІІ ст.
%N 1
%P 266-276
%T Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст.
%U http://eprints.zu.edu.ua/11647/
%X Для системи приголосних сучасної української літературної мови характерна кореляція за твердістю – м’якістю, зокрема й африкат [ц] – [ц′], яка відсутня в деяких говорах української мови. Наприклад прикінцевий звук [ц′] утратив м’якість у північноукраїнському наріччі (середньо- і східнополіські говори), а також у надсянських, лемківських, наддністрянських, західноподільських, покутсько-буковинських і гуцульських говірках південно-західного наріччя  (див. АУМ 1, к. 112; 2, к. 98; 3, к. 16). Ю. Шевельов зауважує, що «цілковите ствердіння [ц′] в українській мові – це явище, яке поширювалося з периферійних північних і західних теренів у напрямку до центру (а не навпаки)» . Зовсім не мають звука [ц′] російська, угорська, болгарська, східний різновид словацької; мають як вторинний звук білоруська й польська .