eprintid: 11803
rev_number: 9
eprint_status: archive
userid: 2944
dir: disk0/00/01/18/03
datestamp: 2014-06-24 08:42:39
lastmod: 2014-06-24 08:48:20
status_changed: 2014-06-24 08:42:39
type: article
metadata_visibility: show
title: ДИТИНСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
language: ukraine
abstract: У дисертаційному дослідженні розроблена й обґрунтована теоретична модель соціокультурної трансформації дитинства, у відповідності з якою в межах ціннісно-онтологічного підходу доведено, що дитинство – одна з визначальних форм буття людини, ціннісно-зорієнтована на створення "образу людини" як майбутньої особистості (особа в суспільстві, особа в колективі, особа в "самості"). У дитячому віці формується комплекс уявлень щодо пізнання світобудови й суспільства, засобів досягнення та засвоєння своєї ролі та місця у дорослому житті. Аргументовано, що основним призначенням соціокультурного виміру дитинства як початкового періоду розвитку особистості є самоствердження дітей, формування образу людини в контексті гармонізації її стосунків з навколишнім світом, унеможливлення асоціальних і протиправних форм самореалізації.
На основі соціально-філософського аналізу дитинство як соціокультурний феномен розкрито у контексті історичних типів культури (архаїка, християнство, модерн, постмодерн). Дитина, як "потенція" дорослої особистості, підпорядкована загальним закономірностям буття. Констатовано, що дитинство як соціальна спільність зі своїми інтересами, цінностями, світосприйняттям і потребами, займає певне положення в соціальній структурі суспільства, має свої характерні ознаки, змістовну специфіку, яка підвладна змінам соціально-історичної реальності.
Окреслено сутність і напрямки розгортання глобальних соціокультурних процесів, що зумовлюють характерні особливості соціалізації та індивідуалізації сучасної дитини. Доведено, що, впливаючи на буття дитини, сутнісні риси сучасної епохи породжують "кризу дитинства", амбівалентність у змісті сучасного дитинства, охарактеризовано прояви асоціальних й протиправних форм самореалізації дітей.
З’ясовано, що у вітчизняній культурі ідентифікація дитини традиційно відбувалася через затверджені норми як основи несуперечливості й адекватності розвитку дитини в конкретній соціокультурній ситуації. Виявлено досягнення і прорахунки України щодо забезпечення якості дитинства, досліджено ефективність вітчизняного нормативно-правового підґрунтя його існування та розвитку. Запропоновано можливі шляхи подолання "кризи дитинства" та поліпшення становища дітей в Україні. 

keywords: дитинство, соціальна культура, історичні моделі дитинства, "криза дитинства", поведінковий стандарт, соціокультурна система.
creators_name: Гребінь, С. М.
ispublished: pub
subjects: B1
divisions: sch_phi
full_text_status: public
date: 2014-06
date_type: published
publication: АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
publisher: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка
refereed: TRUE
citation:   Гребінь, С. М.  (2014) ДИТИНСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ.  АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук.       
document_url: http://eprints.zu.edu.ua/11803/1/aref%20%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D1%8C.doc