%0 Journal Article
%A Першко, І. О.
%D 2015
%F zu2:16629
%I Житомир: ПП «Рута»
%J Біологічні дослідження – 2015: Збірник наукових праць.
%P 198-200
%T До питання історія морфологічних і таксономічних досліджень молюсків родини Bithyniidae фауни України    
%U http://eprints.zu.edu.ua/16629/
%X У наш час визначення систематичного положення молюсків, як правило, ґрунтується на вивченні комплексу конхіологічних та анатомічних ознак.  Для таксономічної діагностики традиційно застосовуються якісні та кількісні характеристики черепашки. З цією метою, зазвичай, враховуються такі особливості її будови як форма, забарвлення, скульптура поверхні, опуклість і характер наростання обертів, глибина та скошеність шва, особливості тангент-лінії, у деяких випадках аналізуються ознаки кришечки (положення ядра та характер утворення ліній наростання).  Дослідниками також визначаються абсолютні розміри черепашки (її висота та ширина, висота та ширина устя, висота завитка та ін.) та індекси – співвідношення її певних мірних ознак. У практичній роботі успішно використовуються деякі кутові характеристики, зокрема, величина апікального кута.   За останні два десятиріччя у систематиці молюсків набув поширення, розроблений Я. І. Старобогатовим компараторний метод аналізу [1]. В основу його покладено сталий характер геометричних характеристик черепашки різних видів тварин, що мають екзоскелет із крайовим ростом. При цьому одночасно вимірюються декілька десятків параметрів, що відображають форму черепашки та характер наростання обертів її завитка. Як таксономічні ознаки малакологами використовуються також особливості тертки, зокрема, будова її рахідального зуба.