%0 Journal Article
%@ 2220-4555
%A Козловець, М. А.
%A Слюсар, В. М.
%D 2017
%F zu2:30298
%J Українська полоністика
%N 14
%P 180-197
%T Людина в парадигмі постсучасності (нотатки з Міжнародної науково-теоретичної конференції "Глобалізований світ: випробування людського буття")
%U http://eprints.zu.edu.ua/30298/
%X Глобалізація на сучасному етапі розвитку людства стала основним вектором розвитку цивілізації. Складні, неоднозначні й суперечливі процеси, що відбуваються наприкінці ХХ – початку ХХІ століть, зачіпають і змінюють такі тонкі й вразливі матерії, як життя людського  духу, світовідчуття індивідууму, світ людського досвіду – те, що засновник феноменології Е. Гуссерль назвав "життєвим світом" (Lebenswelt). Людство на зламі тисячоліть вступило у смугу кардинальних змін, у процесі яких перебудовується і, очевидно, буде перебудовуватись  усе наше життя. Проявляється це у всьому: в новітніх технологіях, нових формах життя, способах світобачення і світорозуміння. Глобалізація створює як нові, не бачені раніше можливості для розвитку й процвітання різних народів і країн, так і нові, дуже небезпечні, виклики й загрози.  Стан, який переживає людство в цілому й наша країна зокрема, з повним правом називається часом докорінних змін, часом тривог і надій. Одним із викликів глобалізації є протиріччя між новими реаліями та усталеними формами і способами буття людей, протистояння між універсальними цивілізаційними стандартами й цінностями національно-культурної  ідентичності. Особлива увага до проблеми буттєвості людини в умовах глобалізованого світу зумовлена також потребою віднайти відповіді на споконвічні питання, пов'язані з буттям людини: щодо її сутності, місця й ролі в соціумі, мотивів її поведінки