%0 Journal Article
%@ 2518-7694
%A Рафальський, Ігор
%A Рафальська, Т. Л.
%D 2019
%F zu2:35606
%I ФОП Левковець Н. М.
%J Інтермарум: історія, політика, культура
%K самовизначення, багатовекторність, трансформація, адаптація, політичний простір, номенклатура, комуністична ідеологія, інтеграція
%N 6
%P 174-195
%T European choice of Ukraine: prerequisites, contents and main factors
%U http://eprints.zu.edu.ua/35606/
%X Проголошення Акту про державну незалежність України – важлива віха на шляху українського народу до національного самовизначення. Від 1991 р. розпочинається новий етап розвитку, на якому вирішальної ролі набули інституційні чинники. Насамперед, йдеться про створення Української держави як нового національно-державного феномену. У роки незалежності процес розбудови Української держави супроводжувався протистоянням політичних сил, що відстоювали   різноспрямовані вектори цивілізаційного розвитку. В статті розглядаються питання європейського вибору України, як   стратегічного орієнтиру суспільно-політичного розвитку країни, пріоритетного напряму її національно-державного самовизначення. Автори поставили за мету проаналізувати передумови, змістовні аспекти, головні внутрішні та зовнішні чинники що вплинули на обрання Україною європейського вектору розвитку. Дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності, діалектики, історизму, соціального детермінізму, плюралізму. Виявлено, що загальне неприйняття політики багатовекторності, істотним чином змінилося завдяки Помаранчевої революції, коли в суспільстві відбулася різка поляризація. Заперечення негативних практик режиму В.Януковича проявилось в безальтернативності вибору європейського вектору розвитку України. Період президенства П.Порошенка ще раз довів, що тільки радикальна імплементація політичних, правових і соціальних норм і стандартів ЄС уможливить подолання олігархічних рис державно – політичної системи України.