%0 Book Section
%A Вознюк, О. В.
%B Ноосфера Вернадського, сучасна освіта і наука : під час випробувань і надалі : колективна монографія / До 160-річчя від дня народження В. І. Вернадського
%C Київ–Кременчук
%D 2023
%F zu2:36832
%I Вид-во «НОВАБУК»
%P 274-345
%T Феноменологічні інструменти взаємодії людини з ноосферою та її різнобічні імплікації
%U http://eprints.zu.edu.ua/36832/
%V 3
%X Вперше вчення про ноосферу розглядається у контексті діалектичного розвитку, який виявляє три етапи: на першому етапі (теза) розвитку вчення про ноосферу вона розуміється як ідеально-духовна сфера розуму, що оточує Землю та концептуальним чином відповідає поняттю «егрегор» як енерго-інформаційна структура, котра виникає із співспрямованих емоцій та думок групи людей, об'єднаною спільною ідеєю і діяльністю. На другому етапі (антитеза) ноосфера розуміється як соціально-природна, матеріальна сутність, як особливий емоційно-ментальний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним чинником розвитку нашої планети. На третьому етапі (синтез) реалізується синтез тези і антитези, коли розуміння ноосфери повертається до її тлумачення на етапі тези, але на більш вищому рівні розвитку – відповідно до сучасної постнекласичної субстанціонально-континуальної парадигми пізнання та освоєння світу людиною. Саме на основі зазначеної парадигми аналізуються феноменологічні інструменти взаємодії людини з ноосферою у вигляді змінених станів свідомості людини, які дедалі частіше стають предметом об’єктивно наукового вивчення.