%0 Journal Article %@ 2518-7694 %A Венгерська, В. О. %A Ковальчук, І. В. %D 2024 %F zu2:40204 %I ФОП Левковець Н. М. %J Інтермарум: історія, політика, культура %K Друга світова війна, нацизм, історична пам’ять, історична політика, меморіальний простір, Україна, Німеччина, евтаназія. %N 14 %P 92-110 %T «Негідне життя» та історична пам’ять про жертви нацизму в Німеччині та Україні: теорія, історіографія і політичні практики %U http://eprints.zu.edu.ua/40204/ %X Метою роботи є дослідження ситуації після Другої світової війни та в наш час у ставленні до пам’ятання про злочини нацистського режиму, що мали відношення до соціальних і расових експериментів. Серед завдань, які автори ставили перед собою – здійснення аналізу особливостей витіснення/«забування» «незручних» сторінок історії на тривалий період у повоєнний час та причини їхнього «повернення». Методологія дослідження. Серед методологічних підходів, які використовувались авторами під час підготовки статті: історіографічно-джерелознавчий, методи memory study, порівняльних досліджень, історії науки, а також нового міждисциплінарного напрямку – disability studies, який пов’язаний із вивченням значення, природи та наслідків інвалідності. Наукова новизна визначається у порівнянні ситуації пам’ятання про жертви нацистського режиму, життя яких назвали «негідним», та представлення цієї тематики в історичній та іншій спеціальній літературі, історичній пам’яті та комеморативних практиках Німеччини та України. Висновки. Ідеї трактування людей із спадковими та набутими хворобами як «суспільного баласту» народилися в європейському та американському інтелектуальному середовищі задовго до здобуття нацистами влади в Німеччині. Державні програми, спрямовані на примусову стерилізацію, згодом – позбавлення життя людей із інвалідністю в різні способи, під час окупації європейських країн набули «масштабування» у концтаборах і не лише. До тривалого «забуття» цієї сторінки історії долучились німецький, радянський та американські уряди. Лише з кінця 1980-х рр. розпочинається процес проговорювання та повернення з небуття пам’яті про жертви та відповідальність за злочини. Повільне, але систематичне включення до меморіальних ландшафтів населених пунктів Німеччини та України свідчень про злочини, повертає пам’ять про жертви нацизму та слугує застереженням щодо неможливості порушення загально етичних норм, завдяки яким ми залишаємось людьми.