Біокліматичні особливості екологічних ніш та моделювання динаміки ареалів аловидів Planorbarius Corneus в умовах змін клімату

Географічні аспекти інтрогресивної гібридизації, що проходить на стиках ареалів вікарних видів, належать до розряду найбільш актуальних питань еволюційної генетики [3]. При цьому одне із найбільш обговорюваних питань – причини стабільності гібридних зон, розташування яких зберігається протягом тривалого часу. Зазвичай виділяють два фактори стабільності гібридних зон: перший – екологічний, другий – генетичний. Проведена нами раніше [2] екстраполяція ареалів східного та західного аловидів P. сorneus показала, що їх ареали, передбачувані на основі природно-кліматичних факторів, загалом відповідають емпіричним спостереженням та їх вікарній природі. Тому було висловлено припущення, що у випадку P. сorneus ареали його аловидів і, відповідно, гібридна зона стабілізуються головним чином екологічними факторами. На користь цього припущення свідчить і той факт, що межі поширення аловидів чітко співпадають з географією регіонів із різною загрозою посухи [1]. У зв’язку із цим логічно припустити, що кліматичні зміни, які активно відбуваються в останні десятиліття, будуть мати певний вплив на поширення аловидів P. сorneus та, у кінцевому рахунку, можуть призвести до зміщення гібридної зони. Для перевірки цієї гіпотези нами проведено біокліматичне моделювання сучасних ареалів аловидів P. сorneus та змодельовано можливі їх зміни у найближчій перспективі (2050 р.).