Нагіленко, І. А.
(2012)
Питання історичних типів гармонії у східних слов’ян.
ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка (61).
с. 41-44.
Опис
Зроблена спроба аналізу історичних типів гармонії східних слов’ян. Доведено, що в євразійській культурній традиції основою сприйняття гармонії є спільнота. Визначено, що через розвинуте відчуття колективізму євразієць починає процес самоусвідомлення, самореалізації. В його внутрішньому світі у співвідношенні почуттів, розуму, волі велику роль відіграють відчуття. За допомогою ідеології відбувається процес становлення гармонії у євразійській культурній традиції. Тому досягнення гармонії євразійцем відбувається через рух від ідеології до колективізму та індивідуалізму. В українській культурній традиції базою гармонії є індивід. Пізнаючи самого себе, він починає усвідомлювати свою належність до роду. Індивід поступово виходить на рівень персоналізму. Персоналізм – це визнання неповторної індивідуальності, яка одночасно є складовою роду, нації. Коли ж індивідуальність здатна через своє життя представляти свою націю, культуру, вона виходить на рівень монадної людини. Українець сприймає гармонію через індивідуалізм, персоналізм, монадність. Доведено, що всі народи мають прагнення до гармонії, але кожен із них досягає результату у зручній для нього формі.
Actions (login required)
 |
Перегляд елементу |
