Християнська теодицея: ідейний генезис і віроповчально-богословські модифікації у православ’ї та католицизмі

Дисертацію присвячено комплексному філософсько-релігієзнавчому дослідженню ідейної ґенези і віроповчальної модифікації християнської теодицеї у православ’ї й католицизмі. З’ясовано, що теодиційне вчення, яке займає важливе місце в християнській доктрині, виникає завдяки існуванню дуалістичних течій, від яких і повинно було захищатись християнство.
Встановлено, що теодиційне вчення містить низку складових, основними з яких є: вчення про абсолютну всемогутність та всеблагість Бога; гріхопадіння; передвизначення і свободу людини; викупну жертву Ісуса Христа; в своїй сукупності вони й становлять цілісність вчення теодицеї. Введений у філософсько-богословський дискурс на початку ХVІІІ ст. термін "теодицея" почав використовуватися богословами й філософами для захисту Бога від зазіхань на Його всемогутність з використанням складових теодиційного вчення.
Розглянуто передумови, причини виникнення та розкрито основні фактори концептуалізації християнського теодиційного вчення в епоху Середньовіччя, а також окреслено п’ять основних етапів його становлення й розвитку. Доведено, що еволюція теодиційного вчення особливо помітна при врахуванні поступового заміщення ідеї передвизначення поглядами на існування свобідної волі, що активно підтримується сьогодні як православними, так і католиками. Визначено спільні риси та відмінності між католицизмом й православ’ям, а також тих положень з інших релігійних систем, які доповнюють християнську теодицею.