Стражденність крізь призму християнської онтології

Стверджено онтологічний підхід до проблеми стражденності, завдяки якому вона постає цілісним
концептом у багатоманітності своїх проявів. Доведено, що стражденність в контексті православно-
орієнтованого дискурсу має онтологічне підґрунтя, що полягає у тварній свободі й, тим самим, є
складовою релігійної онтології як вчення про буття Бога, світу, людини і решти тварних істот.
Встановлено, що гріхопадіння виступає головним предикатом стражденності, онтологічні принципи
якого відображені у поняттях катастасису: роз’єднання, розділення, алієнації (відчуження),
відособлення тварного буття від божественного, відпадіння від повноти буття, нецілісності сутнісної
природи, недосконалості, недостатності, вразливості, спотворення, ушкодження, егоїзму,
ексцентризму, індивідуальності тварного буття, а також іпостасної відособленості.