Вольовий характер соціальної активності індивіда і суспільства в інтерпретації Т. Шевченка

У статті виявлено специфіку вольового характеру соціальної активності у контексті творчості
Т. Шевченка. Значну увагу присвячено дослідженню феномену волі-свободи і волі-активності в
інтерпретації поета. У першому розумінні воля як поняття тотожне свободі вказує на здатність
людини протистояти соціальній і природній необхідності, на здатність до самотворчості та реалізації
її внутрішніх інтенцій. У другому контексті воля постає не тільки як іманентна націленість, а й
здатність мобілізувати сили індивіда і соціальної групи на перетворення у суспільній і природній сфері.
Особливу увагу в дослідженні зосереджено на аналізі розуміння Т. Шевченком ролі вольової активності
козацької старшини в українській історії.