Культура дитинства як особливий соціокультурний мікрокосм

Вивчення загальних законів розвитку Homo Sapiens починається з осмислення наскрізної ролі першого
періоду життя людини, тобто дитинства з урахуванням умов існування та впливу навчально-виховних
чинників. В умовах початку ХХІ ст., одним із найважливіших завдань філософії у контексті означеної
проблеми має стати ідея культурної адаптації дитини з особливими потребами у невіддільності від
індивідуального перебігу її соціалізації, відтак мається на увазі дитинство дитини з особливими
потребами, саме її ''друге народження''. Культура дитинства стає основою масштабного і
багатопланового процесу культурного соціогенезу, що залучає людину до досвіду культури і цивілізації.
Дитяча культура як елемент глобальної культури є досвідом безпосереднього самовираження і
самоусвідомлення особистості, позбавленим соціально-політичної заангажованості.