ТОКСИКОТОЛЕРАНТНІСТЬ КАЛЮЖНИЦІ РІЧКОВОЇ (MOLLUSCA, GASTROPODA, PECTINIBRANCHIA, VIVIPARIDAE) ДО ДІЇ ІОНІВ ЦИНКУ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РОЛЬ ЇЇ У БІОІНДИКАЦІЇ СТАНУ ОСТАННЬОГО

Досліджено основні токсикологічні показники полютанту цинка хлориду при впливі на організм калюжниці річкової. А саме: ЛК0, ЛК50 і ЛК100, коефіцієнт пристосування, коефіцієнт витривалості, ступінь токсичності, порогову концентрацію, час виживання, летальний час, летальний середній час та латентний період. Зона токсичної активності для калюжниці річкової (Viviparus viviparus) знаходиться в межах 1-10 мг/дм3. Пороговою концентрацією іонів цинка для неї є 0,001 мг/дм3. Згідно шкали токсичності речовин для гідробіонтів для калюжниці цинк є помірнотоксичною речовиною (9 мг/дм3).
Коефіцієнт витривалості до іонів цинку має сезонний характер (протягом літа поступово зростає). Латентний період, летальний час і летальний середній час, час виживання тим менші, чим більша концентрація токсиканту. Коефіцієнт пристосування тим менший, чим менша концентрація токсиканту. Найкраще пристосовуються до дії хлорида цинку тварини у найменших його концентраціях.
Перші видимі ознаки отруєння проявляються у формі «швидких» етологічних (реакція уникнення) і фізіологічних реакцій (ослизнення тіла, поява набряків, абортування ембріонів, стрімка дефекація). З них найбільш показовими є реакції уникнення (рухова), ослизнення і обводнення тіла.