Юрисдикційний статус Українського Православ’я і перспективи канонічного оформлення помісної церкви: релігієзнавчі та еклезіологічні рефлексії (1991 – 2013 рр.)

У дисертації реконструйовано і проаналізовано юрисдикційний статус Українського Православ’я, здійснено комплексне дослідження широкого спектру питань, пов’язаних з розколом Українського Православ’я, запропоновано релігієзнавчі та еклезіологічні рефлексії щодо перспектив канонічного оформлення помісної церкви.
З’ясовано історико-канонічні підстави необхідності отримання автокефального статусу Українським Православ’ям. Проведено розвідка ключових першопричин та канонічної правомірності створення УПЦ КП, основою яких є 34 Апостольське правило. На підставі дослідження основних етапів становлення українських церковних юрисдикцій за умов трансформаційних змін пострадянського суспільства констатується, що основною причиною неможливості об’єднання українських Церков є штучно створювані православними ієрархами конфліктні ситуації в українському православному середовищі. Вказано на існування основних еклезіологічних протиріч, що мають місце в українському православ’ї, а сааме : в питаннях апостольської спадковості, церковної канонічності, адміністративного об’єднання помісних Церков та хрещення.
У дисертаційній роботі зазначено, що існують богословські розбіжності в трактуванні таких богословських термінів, як "автокефалія" та "апостольська спадкоємність", аргументовано правомірність / неправомірність вживання таких еклезіологічних дефініцій, як "канонічна Церква" та "самостійна Церква". Доведено, що висунуті УПЦ КП ("Незалежній державі – незалежну церкву", "Майбутнє з ЄС") та УПЦ МП і РПЦ ("Братерство народів", "Православна цивілізація", "Русский мир", "Київське християнство") гасла є канонічно не коректними.
Встановлено, що надмірна політизація Українського Православ’я підсилена невирішеними канонічними, еклезіальними та соціально-економічними проблемами у подальшому може стати каталізатором конфліктів, що може призвести до нестабільної ситуації у країні.
Констатовано, що сьогодні наявні всі передумови для подолання міжправославного розколу та об’єднання українських Церков у єдину Українську Помісну Православну Церкву.