Про статус “руської мови” у часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої

У статті здійснена спроба принципово по-новому підійти до проблеми розмежування українських і білоруських пам’яток у часи входження українських і білоруських земель до складу Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Акцентується увага на те, що у попередніх студіях несправедливо нехтувано даними одного із українських територіально-мовних утворень – поліським наріччям. Більшість мовних аргументів прихильників „білоруськості” пам’яток, як правило, є властивими і північноукраїнському наріччю. Учений висновує, що „руська мова” до 17 ст. виявлялась у двох варіантах: південноукраїнському та північноукраїнсько(полісько)-білоруському.