Конфіксальні відад’єктивні адвербіативи в українських діалектах

У статті проаналізовано вторинні діалектні відприкметникові прислівники, утворені за допомогою двокомпонентних морфем – конфіксів, які складаються з префікса й суфікса; визначено основні препозитивні (префікси) та постпозитивні (суфікси) компоненти, які переважають в українських діалектах для утворення відад’єктивних прислівників; з’ясовано семантичну струкутуру аналізованих діалектних адвербіативів; простежено формальну варіативність конфіксів зокрема та адвербіативів загалом насамперед на фонетичному рівні, що зумовлено фонетичними рисами окремих говорів, а також словотвірному, що демонструє багатство дериваційних діалектних засобів; простежено закономірності поєднання відповідних конфіксів із прикметниковими похідними і непохідними основами для утворення адвербіативів; з’ясовано, що в українських діалектах найбільше відад’єктивних конфіксальних адвербіативів функціонує із семантикою способу дії, значно рідше – часу, місця, міри і ступеня та причини, причому вони здебільшого утворені за допомогою різних конфіксів; окреслено перспективи подальших наукових пошуків у царині діалектної адвербіальної системи з огляду на семантико-словотвірну структуру прислівників як незмінного класу слів, який постійно поповнюється завдяки вторинним утворенням, та їх функціонування в сучасних українських діалектах як складової лексико-граматичної системи говорів.