Карнавалізація як парадокс у середньовічній літературі

У статті розглянуто особливості актуалізації художнього парадокса на культурологічному рівні у літературі середньовіччя, зокрема, окреслено парадоксотворчу роль карнавалу як культурноспецифічного явища цієї епохи. Співіснуванню і взаємопроникненню християнського та фарсового, народного пластів у культурі зазначеного періоду надається визначальна роль у руйнуванні середньовічного літературного канону. Саме з такої позиції здійснено спробу проаналізувати церковну драму і творчість вагантів. Деміфізація християнського міфу, включення карнавальних елементів у літургічні й напівлітургічні п’єси сприяли зближенню народного театру й театру церковного, а подальша критика догматизму і схоластики середньовіччя у творчості вагантів, Франсуа Війона й Еразма Роттердамського слугувала рушійною силою подальшої секуляризації суспільства.