Віч-на-віч з мовою

Проблема формування мовленнєвої особистості майбутнього вчителя останнім часом все більше привертає
увагу методистів вищої школи. На жаль, гнучкі педагогічні технології вузівського навчання іноді набувають
суто формального впровадження – ми обмежуємося змінами в будові навчальних планів, у послідовності різних
форм занять, введенням нових систем контролю й оцінювання знань тощо. Але спробуймо за кожним
нововведенням побачити особистість майбутнього вчителя не як об’єкта нашого педагогічного впливу – такий
підхід порушує принцип спільності праці викладачів і студентів, коли навчання і виховання перетворюється на
самонавчання і самовиховання. Не випадково ми приділяємо увагу розвитку ораторських здібностей завтрашніх
класоводів: їм вирішувати нелегке завдання, яке постало перед сучасною початковою школою – вже з перших
років навчання розкрити перед дітьми дивовижні барви рідної мови, навчити дітей не просто читати, а
усвідомлювати зміст прочитаного вірша, оповідання, відчуваючи при цьому естетичну насолоду від кожної
зустрічі з героями творів великого Кобзаря, незабутнього Івана Франка, мужньої і мрійливої Лесі Українки.
Саме тому ґрунтовна мовна підготовка вчителів початкових класів органічно поєднується з формуванням
риторичної особистості студентів.