Defining and Diagnosing the Gifted Students

Досліджується проблема обдарованості та шляхи її діагностики. На основі міждисциплінарного аналізу робиться висновок про генетичний зв'язок обдарованості з творчими та інтелектуальними аспектами людини. Дослідження спирається на методологічні підходи, коли дослідження йде від загального до особливого, а від нього – до одиночного. На рівні філософської методології використовується універсальна парадигма розвитку, завдяки якій обґрунтовується, що творчість, обдарованість та інтелект мають певний генетичний зв'язок, який реалізується в процесі розвитку людини: вона розвивається від стану обдарованості, що характеризується функціями правої півкулі головного мозку, які реалізують багатозначне, емоційно-образне відображення дійсності, високу афектно-перцептивну сензитивність, що є ознаками саме обдарованості – того правопівкульового розвивального потенціалу людини, який має сублімуватися в лівопівкульові інтелектуальні (аналітичні, абстрактно-логічні) форми психічної діяльності. На третьому етапі розвитку людини інтеграція право - і лівопівкульових функцій виявляє психофізіологічну базу для творчого (парадоксального, діалектичного) мислення й освоєння дійсності. Зазначені етапи визначають відповідні стратегії діагностики обдарованості.