Еволюція інструментальних методів контролю в завданнях об’єктивізації управління багаторічною підготовкою спортсменів

Актуальність теми дослідження. У даній статті показано особливості еволюції в прийомах реєстрації біомеханічних і електрофізіологічних методів аналізу рухів у стрибках у висоту з розбігу. В останні роки у зв’язку з розвитком технічних засобів реєстрації в науці й техніці для теорії спорту відкрилась можливість із високою точністю кількісної оцінки реєструвати тонкі й виразні параметри рухів, які були раніше недосяжні для вимірів.
Мета дослідження – проаналізувати еволюцію прийомів реєстрації біомеханічних і електрофізіологічних методів аналізу рухів у стрибках у висоту з розбігу.
У дослідженні було використано наступні методи: загальнонаукові (аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення науково-методичної літератури), педагогічні (спостереження, тестування), соціологічні (бесіда, опитування), медико-біологічні, біомеханічні, математичної статистики.
Результати дослідження та ключові висновки. Розроблено та впроваджено в практику підготовки спортсменів значну кількість засобів термінової інформації щодо характеристики рухів. Найбільше поширення серед них отримали системи, за допомогою яких контролюються часові, просторові, динамічні характеристики рухів спортсменів. Частково це зумовлено тим, що ці характеристики були серед перших, які враховувалися тренером під час тренувального процесу. Другою причиною, очевидно, є те, що просторово-часові характеристики рухів можуть бути зареєстровані відносно просто і з мінімальними відхиленнями від змагальної структури рухів спортсменів.
Сучасні дослідники недостатньо використовують комплексні методики отримання інформації, сучасний математичний апарат. Як і раніше, домінуючим методом залишається динамографія у поєднанні з кіноциклографією чи біомеханічною відеозйомкою.