Підліткова агресивність та шляхи її корекції

Зміни у житті сучасного українського суспільства характеризуються наявністю труднощів не лише у соціально-економічній та політичній сферах, але й у моральній та психологічній. Нестабільність економіки, руйнування старої системи цінностей, зниження життєвого рівня значної частини населення країни породжує внутрішні конфлікти, емоційну напругу та агресію. Особливе занепокоєння викликає зростання рівня дитячої та підліткової агресії. У цьому контексті у психолого-педагогічній науці особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на пошук шляхів попередження та подолання агресивних тенденцій у поведінці дітей і молоді. У центрі уваги науковців знаходяться такі аспекти,як: визначення поняття, виявлення функцій агресії, її зовнішніх та внутрішніх детермінант, чинників, що обумовлюють прояви агресії, виявлення вікових та індивідуальних особливостей агресивних тенденцій у поведінці та способів запобігання їй.
Метою дослідження є вивчення вікових особливостей проявів агресивності у підлітковому віці та визначення можливостей їх корекції у поведінці та діяльності.
Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань нами були використані теоретичні (аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми) та емпіричні методи (спостереження, тестування, бесіда, проективні методи), методи математичної обробки результатів дослідження (кореляційний аналіз, статистичний аналіз, проведений за t-критерієм Стьюдента).
На першому етапі емпіричного дослідження було виявлено ознаки агресивності та форми її проявів у соціально адаптованих та дезадаптованих підлітків. На другому етапі був здійснений порівняльний аналіз структури міжособистісних стосунків даних груп школярів. На третьому етапі психологічного дослідження порівняльний аналіз проводився з визначення особистісних властивостей соціально дезадаптованих (з високим рівнем агресивності) та соціально адаптованих (з невисоким рівнем агресивності) підлітків.