Метамодерн и его эстетический опыт: визуализация мировоззренческой парадигмы в архитектуре

У статті досліджено філософські та ціннісні основи метамодерну та форми їх візуалізації в архітектурі. Соціально-технологічні зміни на початку 21 століття ознаменували вступ у нову еру, його назва ‒ Metamodern. Цей термін використовується з кінця 2000-х. Особливості нової ери проявляються в різних сферах життя. Вони знайшли візуальний прояв у галузі міського дизайну та архітектури. Місто водночас є одночасно матеріальним об’єктом і символічним проектом. Виробництво простору та виготовлення символів стає взаємозалежним процесом. Ці твердження є важливими для цього дослідження. Виходячи з цього, ми розглядаємо архітектуру та довкілля міста як візуалізацію метамодерної парадигми. Методологічною основою дослідження був семіотичний аналіз візуального об'єкта, який застосовано в межах концепції "виробництва простору" А. Лефевра та П. Бурдьє. Об'єктом нашого аналізу є проект Бомонтіада (Стамбул, Туреччина). Завдання статті – зробити семіотичний аналіз архітектурного комплексу Бомонті та продемонструвати перехід від постмодерністської парадигми до метамодерну. Предметом цієї статті є аналіз реконструкції комплексу Бомонті в Стамбулі. Архітектурне та дизайнерське рішення комплексу Бомонті було створене як частина нової концепції міського простору. Це було представлено як масштабний процес переходу до метамодерністської світоглядної парадигми. Проект "Бомонті" вирішує цілий комплекс завдань щодо збереження культурної спадщини та створення привабливої комерційної нерухомості. Реалізація цього проекту продемонструвала зміну естетичних уподобань у сфері міської перебудови. Це розглядалося як перехід до нового сприйняття світу. Проект "Бомонті" відобразив нове розуміння ролі людини у багатошаровому культурному просторі сучасного міста. Дизайн цього архітектурного об’єкта представлений як візуальна риторика, що створює антропологію міста епохи метамодерну. У результаті ми дійшли висновку, що сучасна архітектура відображає п’ять принципів парадигми метамодернізму, а лофт-дизайн стає інструментом для створення нового семіотичного поля метамодерну. Вказується значення гармонії в її організації, оскільки вона сприяє не лише дбайливому ставленню до елементів культурної спадщини, а й створює умови для гедоністичного сприйняття оточення повсякденного життя сучасників.