Особливості методики фізичної терапії у дітей зі свіжими та задавненими пошкодженнями кисті

Актуальність теми. На сьогоднішній день близько третини усіх травмованих складають саме діти. Недоліки у лікуванні та проведенні реабілітаційних заходів призводять до того, що значний відсоток дітей після перенесення травми отримують інвалідність, причому травми опорно-рухового апарату займають третє місце серед причин дитячої інвалідності. Метою дослідження було розробити і обґрунтувати методику фізичної терапії для дітей зі свіжими та задавненими травмами кисті. Методологія дослідження. У дослідженні взяли участь 20 дітей віком 10-15 років з травмами кисті. Обстеження проводились на клінічному та поліклінічному етапах реабілітації. У ході розробки та провадження методики фізичної терапії було використано засоби лікувальної фізичної культури, вправи дихальної гімнастики, класичний масаж, лімфо-дренажний масаж, елементи гідрокінезо- і механотерапії. Результати. Встановлено, що використання розробленої методики фізичної терапії у постіммобілізаційний період поліклінічного етапу реабілітації дітей основної групи з травмами кисті сприяли суттєво вищому покращенню показників амплітуди рухів у променево-зап’ястковому суглобі, ніж у дітей контрольної групи.
Висновки. Розроблена методика фізичної терапії на поліклінічному етапі реабілітації у дітей з травмами кисті, дозволяє практично ліквідувати біль та суттєво відновити амплітуду рухів променево-зап’ясткового суглобу. Прояв болю на 28-30 день постіммобілізаційного періоду реабілітації у дітей основної групи зменшується до 0,8±0,2 бала, тоді як у дітей контрольної групи він становив 1,2±0,2 бала. Порівняно з дітьми контрольної групи у осіб основної групи середні величини показників згинання і розгинання, приведення і відведення, пронація і супінація у променево-зап’ястковому суглобі на кінцевому етапі обстеження виявились суттєво вищими.