Специфіка художнього відтворення трагедії рекрутчини в новелах Василя Стефаника «Виводили з села» та «Стратився»

У статті представлена спроба аналізу ранніх новел Василя Стефаника «Виводили з села» та «Стратився» у плані визначення специфіки авторського трактування й художнього відтворення мотиву трагічної швидкоплинності людського існування на прикладі зображення руйнівного впливу рекрутчини. Осмисленню авторського задуму сприяють драматичні за своїм характером і глибокі за змістом та силою художнього впливу назви творів, які складають своєрідну дилогію, нетипові для вітчизняного мистецтва слова. Зазначено, що в початковому варіанті назви першої новели автор акцентував на символічній смерті головного героя та на дочасному поховальному обряді, котрий здійснюється односельцями над поки ще живим парубком. Заміна іменника «виводини» на дієслово «виводили» у назві тексту підкреслює пасивність молодого рекрута, позбавленого можливості обирати власну долю самостійно. Назва другої новели «Стратився» наголошує на скороминучості людського існування, адже граматична форма дієслова, обрана прозаїком для називання, налаштовує читача на текст трагічного змісту, головний герой якого вже позбавив себе життя. Персонажі новел «Виводили з села» та «Стратився» сприймають рекрутську службу як фатальне персоніфіковане зло, підкреслене зловісними пейзажними та урбаністичними картинами, промовистими психологічними деталями поведінки героїв. Доведено, що вже в ранній творчості Василь Стефаник презентував себе як видатний майстер психологічної прози; його новели «Виводили з села» та «Стратився» переконливо показують руйнівний вплив рекрутчини, муштри, фізичного й морального насилля на людські життя. Твори Василя Стефаника завжди будуть цікаві українським читачам, бо прозаїк спромігся створити особливий художній світ, зобразити повнокровних персонажів, порушити неоднозначні питання, які завжди хвилюватимуть людство.