Estates in the activities of judicial institutions and penitentiary establishments in right-bank Ukraine (1864–1914)

Правобережна Україна стала частиною імперії після другого
поділу Речі Посполитої 1792 р. Включення цих земель до нового адміністративного, економічного та культурного простору відбувалось непросто. Протягом першої половини ХІХ ст. в регіоні був представлений найвищий відсоток кріпосних селян та зберігались елементи й функціонували інститути (в тому числі й судові) неіснуючої держави. Поразка у Кримській війні 1853–1856 рр. поставила Російську імперію перед потребою у радикальному реформуванні всіх сфер життя. Хвилеподібні періоди співробітництва-конфронтації
російської влади й місцевої шляхти призвели до появи окремих
(регіональних) положень практично у всіх реформах, яким дала
старт Селянська 1861 р. Зміна соціальних статусів, стосунків, питання власності та ставлення до представників влади потребували юридичного урегулювання. Судова реформа й поява нових інституцій та практик мали вирішувати наявні проблеми, суперечки, карати злочинців на законних підставах. Збереження становості суспільства знайшло відображення у створенні та діяльності волосних судів, як найнижчої судової ланки. Окружні суди являли собою цілком нове явище у правовій культурі, функціонування яких забезпечувалось професійними юристами на основі нових судових статутів