Tragedy in Bazar in the Commemorative Practices of the Anti-Bolshevik Insurgency and Ukrainian Emigration in the 1920s–1930s

Метою статті є дослідження комеморативних практик, пов’язаних з Базарською трагедією, у середовищі антибільшовицького повстанського руху та української еміграції 1920-х–1930-х рр. Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі загальнонаукових і спеціальних історичних методів з урахуванням базових принципів історичного пізнання: історизму, науковості, об’єктивності, системності. Принципи історизму та науковості дозволили відтворити комеморативні практики, пов’язані з Базарською трагедією, в усій складності та багатоманітності, у взаємозв’язку і взаємозумовленості з тогочасними подіями. Принцип об’єктивності допоміг підійти до розгляду окресленої проблематики з урахуванням об’єктивних історичних закономірностей, з критичним аналізом літературно-джерельної бази. Принцип системності дозволив сформувати цілісну картину відповідних комеморативних практик. Наукова новизна роботи полягає в тому, що тут уперше на основі широкої джерельної бази розглянуто Базарську трагедію в комеморативних практиках 1920-х–1930-х рр. У результаті автор приходить до висновку, що перші спроби вшанування пам’яті загиблих на місцях їх поховання відбулися на початку 1920-х рр. При цьому пам’ять про Базарську трагедію сприяла поширенню антибільшовицьких повстанських рухів на Житомирщині. Оскільки радянська влада спрямувала зусилля на знищення історичної пам’яті про жертв розстрілу листопада 1921 р., відповідні комеморативні практики проявилися переважно у середовищі української політичної еміграції за кордоном (у Польщі, Франції, Чехословаччині). Адже тут разом з перебуванням частини колишніх українських військових розміщувалися структури еміграційного Уряду УНР. У міжвоєнний період комеморативні практики про Базар відобразилися в образотворчому мистецтві. Також в цей час були опубліковані спогади, присвячені як Другому зимовому походу Армії УНР, так і Базарській трагедії.