Партнерська взаємодія як базова складова комунікативної компетентності майбутніх педагогів в умовах магістратури

У статті представлено результати теоретичного аналізу у науковій літературі проблеми партнерської взаємодії здобувачів вищої педагогічної освіти. Обгрунтовано базові поняття дослідження. Виявлено: партнерська взаємодія являє гуманістично орієнтований педагогічний процес або особистісний контакт суб’єктів освітньо-виховного процесу, що має своїм наслідком взаємні позитивні зміни їх поведінки, діяльності, якостей, відносин. Розроблено модель партнерської взаємодії магістрів, що постає ідеальним образом педагогічної діяльності у визначеному напрямі і вміщує концептуальний, ціле-мотиваційний, змістовий, методичний, результативний компоненти. Створено методику впровадження моделі, що передбачала формування творчого рівня партнерської взаємодії у контексті комунікативної компетентності здобувачів вищої школи, яка включає змістовий, методичний та оцінний складові. Розкрито етапи й напрями впровадження авторської моделі засобами педагогічних дисциплін (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний). Представлено результати педагогічного експерименту. Порівняння результатів констатувального й формувального етапів експерименту виявило позитивні зміни у рівнях розвитку партнерської взаємодії респондентів експериментальної групи, зокрема зростання творчого та конструктивного рівнів. У контрольній групі суттєвих зміни за визначеними параметрами не відбулося. Такий висновок підтверджує ефективність реалізованої в педагогічному експерименті авторської моделі.