Тема як генератор драматургічного дискурсивного простору

Стаття присвячена аналізу теми як генератора драматургічного дискурсивного простору на матеріалі «Трилогії тварин» (2006) Роланда Шиммельпфенніга. Авторка доводить, що наскрізна тема втрати (простору, часу, себе) об’єднує три п’єси трилогії та визначає їхній інтерпретаційний потенціал. Головний персонаж Петер у пошуках власної ідентичності постійно втрачає зовнішній простір (дім, роботу, соціальні зв’язки), що відображає його внутрішню кризу. У першій частині втрата простору пов’язана з егоцентричними діями та руйнуванням сімейних стосунків; у другій — з професійною деградацією в театрі та епізацією драматичного тексту; у третій — із повною втратою попереднього життя, появою привиду загиблого друга та метаморфозами (людина → птах, лев → людина). Зроблено висновок, що тема втрати тісно переплітається з композицією сюжету та системою образів, породжуючи високий рівень умовності та розкриваючи подієвість художньої реальності.