Феноменологічні інструменти взаємодії людини з ноосферою та її різнобічні імплікації

Вперше вчення про ноосферу розглядається у контексті діалектичного розвитку, який виявляє три етапи: на першому етапі (теза) розвитку вчення про ноосферу вона розуміється як ідеально-духовна сфера розуму, що оточує Землю та концептуальним чином відповідає поняттю «егрегор» як енерго-інформаційна структура, котра виникає із співспрямованих емоцій та думок групи людей, об'єднаною спільною ідеєю і діяльністю. На другому етапі (антитеза) ноосфера розуміється як соціально-природна, матеріальна сутність, як особливий емоційно-ментальний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним чинником розвитку нашої планети. На третьому етапі (синтез) реалізується синтез тези і антитези, коли розуміння ноосфери повертається до її тлумачення на етапі тези, але на більш вищому рівні розвитку – відповідно до сучасної постнекласичної субстанціонально-континуальної парадигми пізнання та освоєння світу людиною. Саме на основі зазначеної парадигми аналізуються феноменологічні інструменти взаємодії людини з ноосферою у вигляді змінених станів свідомості людини, які дедалі частіше стають предметом об’єктивно наукового вивчення.