Нерівномірність мислення: концептуальні положення проблеми

Мислення як нервово-психічний процес характеризується нерівномірністю та нелінійністю протікання. Такі властивості мислення є наслідком його неповної тотожності операціям формальної логіки. Мислительний процес регулярно та дискретно виходить за межі правил формальної логіки. Основними формами порушень правил формальної логіки стають явища парафразу (смислових повторів), алогічності
(суперечності) та смислової невиразності думки. Щоби емпірично підтвердити це положення, нами сплановане дослідження, в основі якого є вивчення відповідності авторських наративів тексту та його розуміння
досліджуваними. З цією метою досліджуваним пропонувався текст завершеного художнього оповідання на
тридцять речень, в якому пропущеними є всі парні речення. У такий спосіб моделюється високий рівень
інформаційної невизначеності, у межах якої досліджувані намагаються створити певний смисловий продукт. Припускається, що смисл оповідання може бути варіативним. Результати дослідження показали, що у смисловому аспекті доповнення тексту (відтворення п’ятнадцяти парних речень) здебільшого відбувається вкрай нерівномірно. Досліджувані (n=61) демонструють широкий розмах смислових показників. Рівень варіативності та коливання смислових показників є надто високим. Ми вважаємо, що це вказує на нерівномірність процесу мислення. Рівномірність процесу мислення властива тільки 4% досліджуваних. Встановлено, що рівномірність мислення зазвичай продукує порівняно вищий рівень загального смислу тестового оповідання. Разом із тим, обґрунтовуються припущення про те, що відхилення від законів формальної логіки через явища парафразу, алогічності та смислової невиразності стає підґрунтям для творчості та слугує задачам створення оригінального наративу.