Особливості психологічного реагування військовослужбовців внаслідок участі в бойових діях

У статті обґрунтовується актуальність дослідження
психологічних реакцій військовослужбовців, які виникли внаслідок участі в
бойових діях. Аналізуються праці провідних науковців з приводу специфіки та
умов службової діяльності, опису основних психічних процесів
військовослужбовців конструктивного та деструктивного вектора розвитку,
характеру переживання стресових факторів бою. На основі теоретичного
аналізу встановлено, що активність військовослужбовців, їх чітка
усвідомленість дій в бою залежить від зовнішніх та внутрішніх чинників.
Наведено власно розроблену структуру особливостей психологічного
реагування військовослужбовців на бойові стрес-фактори. Визначено, що
психологічні реакції військовослужбовців можуть мати розвиток у двох
векторах розвитку: дезадаптивності та адаптивності особистості.
Дезадаптивність військовослужбовців зумовлює появу дистресу, який може
перейти до бойового стресу, та надалі спричинити розвиток гострого
стресового розладу. Дезадаптивність формується при повній психологічній та
частково професійній неготовності військовослужбовців до виконання бойових
завдань в небезпечних умовах. Водночас адаптивність військовослужбовців
передбачає опрацювання бойових стрес-факторів через еустрес. Адаптивність
формується на основі вдало опрацьованого минулого досвіду, довіри до
командування, особистісних характеристик та свідомої психологічної
підготовки до можливих загроз та небезпек. Конструктивне опрацювання
екстремальних та кризових факторів бою, як наслідок, може призвести до
посттравматичного зростання військовослужбовців. Тривалий, інтенсивний,
кризовий досвід участі в бойових діях призводить до зміни усталених
психологічних установок, шаблонів поведінки, динаміки психологічних реакцій
та визначення напряму подолання кризових станів.