Психологічні особливості професійного вигорання педагогічних працівників ДНЗ

Професійне вигорання – це один із у психологічній науці механізмів психологічного захисту. Цей симптом трактується як негативний через те, що людина перебуває у стані особистісної та емоційної відстороненості від інших, незадоволеності собою.
Ряд науковців «професійне вигорання» розглядають цей синдром як один із проявів стресу, з яким стикається людина у власній професійній діяльності. Цей термін - загальна назва наслідків тривалого стресу і певних видів професійної кризи. Оскільки дані сучасних досліджень унаочнили так, що «професійне вигорання» можна вирізнити від інших форм стресу не лише концептуально, а й емпірично, виникла необхідність у систематичних наукових дослідженнях цього синдрому.
Мета дослідження – визначити психологічні особливості професійного вигорання працівників ДНЗ, розробити та апробувати програму зниження проявів професійного вигорання у педагогів.
Теоретичною та методологічною основою нашого дослідження слугували науково-психологічні підходи до проблеми емоційного вигорання вітчизняних науковців (В.Орел, Д.Трукова, В.Бойка, М.Скугаревського) та зарубіжних вчених (А.Пінеса, С.Джексона, К.Маслач та ін.).
Із метою реалізації поставлених завдань нами були використанні такі методи: аналіз соціально-психологічної, літератури з проблеми дослідження, порівняння, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних; емпіричні діагностичні – «Експрес-діагностика рівня професійного вигорання» (В. Бойко, адапт. Є.Ільїн), методика «Індикатор копінг-стратегій» (Д. Амірхан), методика дослідження вольової саморегуляції (В.Звєрьков, Е.Ейдман); методи математичної статистики – для інтерпретації та обробки результатів дослідження.