Парадигмальний поділ психологічної теорії: підсумки та перспективи

Парадигмальна дихотомія є фундаментальною методологічною проблемою психологічної науки і супроводжує її протягом усієї історії. Корені дихотомії криються у стародавній філософії, але, не дивлячись на архаїчність цієї проблеми, вона є актуальною для психологів і на цей час. Історія психології є процесом боротьби антагоністично протиставлених одна одній наукових шкіл, зі своїм предметом, термінологією та методологічними підходами (структуралізм і функціоналізм; згодом психоаналіз та біхевіоризм; затим класична когнітивістика та гуманістична психологія; наразі коннективізм (неокогнітивістика) та позитивна психологія, нейропсихоаналіз та неофрейдизм тощо; діалектичні пари змінюють одна одну на новому витку історичного розвитку, але суть нездоланного досі конфлікту лишається тією ж). Це боротьба між природничим (вивчення нижчих структур психічної активності об’єктивними природничими методами) та гуманітарним підходом (вивчення вищих структур змішаними, якісно-кількісними методами) у психології. Втім, у сучасному світі передовими психологами вже здійснені ефективні спроби синтезу парадигм, аналізу яких присвячена стаття. Перші серйозні кроки до подолання парадигмального розколу вже зроблені.
У статті проаналізовані історичні тенденції розвитку психології, з урахуванням вектору західного розуміння парадигмального розколу як діалектичного зв’язку між «менталістичним» і «біхевіористичним» спрямуванням. Також проаналізовані сучасні стани розвитку обох підходів, а також інтеграційні підходи до поєднання методології та дослідницьких областей різних шкіл таких як афективна нейронаука, доказова позитивна психологія, когнітивна психологія сучасного типу, нейропсихоаналіз. Проаналізовані точки дотику та вектори розбіжності парадигмальних підходів на матеріалі аналізу досліджень їхніх сучасних представників. Обґрунтовується право гуманістичної парадигми на існування та паритетне ставлення з боку психологів природничого спрямування. Висловлені пропозиції щодо досягнення «золотої середини» у виборі парадигмальної методології. Здійснено прогнози розвитку парадигмального розколу.