Onomastic Space of Lesya Ukrainka’s Correspondence

Статтю присвячено дослідженню ономастичного простору в листах Лесі Українки. Для проведення цього дослідження ретельно вивчено листи письменниці. Новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше подано комплексний аналіз ономастичної лексики в листах Лесі Українки, який має забезпечити об’єктивний аналіз текстів і сприяти кращому розумінню їхнього конотативного потенціалу.

Пропріальна лексика становить надзвичайно багаторівневу складову її листів. Власні назви володіють численними можливостями для генерації семантичної та експресивної самобутності, окрім репрезентації авторської розиції та розкриття психологічного та інтелектуального потенціалу читача.

Ядро ономастичного простору аналізованих листів становлять антропоніми, які виконують у листуванні Лесі Українки функцію ідентифікації, характеристики та оцінки. Їхній вибір в епістолярії письменниці продиктований тематичною спрямованістю, національним колоритом, авторськими поглядами. Другу за величиною групу становлять назви літературних творів, за якими йдуть топоніми та найменування періодичних видань, що перебувають на периферії ономастичного простору в аналізованій кореспонденції та виконують лише функцію номінації та ідентифікації.

Найчастотнішими одиницями серед гіпокористик у листах Лесі Українки є відомі в Україні двоскладові варіанти повних імен, які свідчать про зменшення соціальної дистанції між респондентами. Менш частотні утворені за допомогою специфічних зменшувальних суфіксів (-очк, -іс).

Листи Лесі Українки – приклад нового етапу розвитку українського листування, адже якщо Т. Шевченко і П. Куліш у своїх листах зазнають плавного переходу від так званої "котляревщини" до вираження особистого "Я", то листування Лесі Українки відображає справжнє інтелектуальне багатство її особистості.