Орієнтальні мотиви в сучасній українській літературі: проблема ідентичності

Статтю присвячено дослідженню питання про кореляцію між наявними в сучасній українській літературі мотивами, образами, символами, стереотипами та кліше, що окреслюють східну філософську традицію, та становленням і трансформаціями ідентичності різних рівнів і типів. Розгляд здійснено в контексті постання новітнього українського міфу як підстави для національної ідеології. Мета розвідки – окреслення парадоксального характеру загальної рецепції та окремих експлікацій орієнтальних мотивів у сучасній українській літературі принагідно до тих її сегментів, які можуть бути визначені через предикації жанрової чи масової. Окреслено особливості відображення східних мотивів у сучасній українській літературі, пов’язані з пануванням протягом останніх десятиріч у національній традиції естетичного та філософського впливів парадигми постмодернізму. Також зауважено зв’язок між рецепцією східних мотивів в українській сучасній літературі та політизованістю сучасного публічного дискурсу принагідно до смислотвірної дихотомії Схід – Захід. Політичний та ідеологічний контексти літературного дискурсу й мовленнєвих практик набувають ознак амбівалентності та функціонують як символічні конструкції. З’ясовано двоїстий характер рецепції образу та філософеми Сходу в українській літературній традиції та масовій свідомості як Сходу метафізичного, так і Сходу геополітичного. Також зафіксовано напрям трансформації східних мотивів та образів у масовій свідомості та літературному узусі в контексті віднайдення ідентичності різних типів і рівнів загальності в українському суспільстві й культурі. Лімінальний тип культури корелює з розділеним суспільством, і в результаті раціонально-просвітницька інтерпретація образу Сходу як антитези Заходу взаємодіє з постмодерним злиттям і взаємовизначенням Сходу та Заходу.