Результати лонгітюдного дослідження адаптаційних можливостей особистості до життєдіяльності в умовах Антарктики

У статті розглядаються питання адаптаційних можливостей людини в екстремальних умовах життєдіяльності на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Актуальність представленої статті базується на тому, що в теперішній час, в умовах повномасштабної війни, більшість населення України переживає перманентний стрес, а, отже, мирні люди, представники звичайних професій, перебувають також в екстремальних умовах життєдіяльності. Знання про особливості адаптації людини до екстремальних умов сьогодні є актуальними, як ніколи. Метою статті є демонстрація результатів лонгітюдного дослідження щодо адаптації українських зимівників в умовах Антарктики. Завдання статті – визначити місце адаптації у структурі психологічної готовності до життєдіяльності на антарктичній полярній станції та представити результати дослідження адаптаційних можливостей у зимівників різних вікових груп на прикладі 10-ти експедицій до Української антарктичної станції «Академік Вернадський». Проведено теоретичний аналіз понять «адаптація», «адаптованість», «адаптивність» з урахуванням їх застосування до екстремальних умов життєдіяльності людини. Наукова новизна полягає у тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури та результати емпіричного дослідження, здійснено аналіз вікових особливостей адаптаційної складової психологічної готовності до життєдіяльності в екстремальних умовах та доведено необхідність психологічної діагностики для зимівників з метою ефективності адаптації життєдіяльності в Антарктиці. Для дослідження адаптаційних можливостей українських зимівників до життєдіяльності в Антарктиці були використані методики щодо визначення самопочуття, активності, настрою особистості (методика САН); рівня тривожності (методика Тейлора); нервово-психічної напруги (методика Немчина) і нервово-психічної стійкості зимівника (методика Прогноз); а також вивчення ступеня «емоційного вигорання» у процесі адаптації (методика Бойка). У результаті дослідження доведено, що існують певні відмінності у перебігу адаптаційних процесів у представників різних вікових груп зимівників. Показники адаптаційних можливостей найкращі у представників старшої (46–64 рр.)і середньої (35–45 рр.) вікових груп.