Етнокультурна самоорганізація як чинник життєздатності та національного спротиву українського народу російській агресії

Після розпаду Союзу РСР Росія взяла курс на відновлення її впливу на пострадянські країни. Намагаючись відновити російську імперію, путінський рашистський режим прагне знищити суверенну українську державу та «денецифікувати» її народ. За таких обставин важливим чинником життєздатності та національного спротиву виступає етнокультурна самоорганізація української нації, усіх її етнічних спільнот. Мета статті – дослідити теоретико-методологічні засади, інструментарій та шляхи посилення самоорганізаційних процесів в етнокультурній сфері як важливий чинник життєздатності та національного спротиву українського народу в умовах російської агресії. Теоретико-методологічну основу статті склали теорія етнокультурної самоорганізації, методи системного та структурно-функціонального аналізу, моделювання і прогнозування, синергетичного та етнополітичного підходів. Висновки та перспективи досліджень. Узагальнено та вдосконалено теоретико-методологічні засади дослідження етнокультурної самоорганізації українського народу, розкрито основні форми і способи саморегуляції, самовідтворення та самотрансформації етносу в умовах російської агресії. Однією із головних цілей повномасшабної війни Росії проти України є руйнація культури та історичної пам'яті українського народу, всієї системи його етнічності. В такій ситуації українська нація зуміла максимально самоорганізуватися і здійснити героїчний спротив загарбницьким цілям. Російсько-українська війна спонукала українців координувати власні дії, налагоджувати горизонтальні зв’язки, самостійно вирішуючи нагальні проблеми шляхом етнокультурної самоорганізації. Обґрунтовано, що серед основних засобів та форм етнокультурного самоорганізційного процесу істотну роль відіграє етнічна картина світу, українська етнічна та національна ідеології, українська культура, в якій зосореджений історичний досвід народу, український етноцентризм, етнонаціональна ідентичність, українські авто- та геторостереотипи, в яких в умовах війни істотно підсилились позитивні риси української спільноти та проявились варварські риси росіян. Підкреслюється, що російська агресія спрямована не тільки на знищення України як держави і повне розчинення української ідентичності та підміну її гібридними проєкціями (малоросійською, новоросійською і т. п. ), а й на руйнацію сучасного світового устрою. Подальше дослідження етнокультурної самоорганізації України має відбуватися у напрямі з’ясування закономірностей і тенденцій етнічної саморегуляції, умов підвищення її ефективності, а також вивчення досвіду самоорганізації етнокультурної сфери країн Європейського Союзу.