Свобода наукового пізнання в умовах соціальної невизначеності: епістемологічні та методологічні аспекти

В ситуації соціальної невизначеності сучасності, зумовленої пандемією COVID-19, прискореним переходом до якісного нового технологічного устрою виробництва, зростанням військової агресії, тероризму та екстремізму у сучасному світі, наукова спільнота постала перед гострою необхідністю визначення меж наукового пізнання, рівня свободи наукового пошуку і відповідальності вченого за результати своєї діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз природи, епістемологічних і методологічних характеристик свободи наукового пошуку в ситуації соціальної невизначеності та нестабільності. У статті сформульовано ряд завдань: проаналізувати вплив пандемії COVID-19 на свободу наукового пізнання; розкрити зміну парадигми свободи наукового пізнання під впливом появи зброї масового знищення та використання «етики страху»; з’ясувати вплив військових конфліктів на свободу наукового пізнання.

Методологічні і теоретичні основи дослідження базуються на використанні методології системного, порівняльного, герменевтичного аналізу.

Результати та висновки дослідження. Свобода наукового пізнання завбачує як можливість вільного обрання проблематики досліджень, відкритого і не фільтрованого доступу до інформації, так і має узгоджуватись з вимогами академічної доброчесності та може містити в собі контраверсійні та непопулярні ідеї. Якісна зміна підходів до свободи наукового пізнання відбулася через перетворення людства у ХХ ст. на колективного суб’єкта, який несе повну відповідальність за на- слідки своєї діяльності. Свобода наукового пізнання базується на таких універсальних принципах, як універсалізм, колективізм, незацікавленість і організований скептицизм. Водночас під впливом комерціалізації наукових досліджень науковці все більше орієнтуються на замовників, власність, локальність, авторитарність і експертизу, що суттєво обмежує свободу наукового пошуку.

У період пандемії COVID-19 у площині свободи наукового пізнання простежувалося, як пожвавлення міжнародної наукової комунікації, так і змістовний та тематичний дисбаланс у наукових публікаціях, загальне скорочення кількості наукових публікацій, поширення антивакцинаторських рухів та формування недовіри до експертних висновків науковців. В умовах військових дій свобода наукового пізнання прямо обмежується через цензуру, переслідування вчених, закриття або релокації наукових установ та центрів, втрату наукових матеріально-технічних та інформаційних баз та ін.