Планування освітньої діяльності з формування умінь взаємодопомоги в дітей старшого дошкільного віку в процесі спільної діяльності: нормативно-правовий та методичний аспект

У публікації висвітлено особливості організації освітнього процесу в закладах дошкільної освіти, спрямованого на розвиток умінь взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку під час їхньої спільної діяльності.

Проведено аналіз психолого-педагогічних підходів до трактування поняття «взаємодопомога», яке розглядається як інтегрована особистісна характеристика, що поєднує когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісний компоненти.

Зазначено, що старший дошкільний вік є сензитивним періодом для формування соціально значущих якостей, зокрема вміння співпереживати, здійснювати моральний вибір, проявляти емпатію та надавати підтримку. Проаналізовано психологічні особливості дітей цієї вікової категорії, а також зміни у пізнавальній, емоційній та вольовій сферах, які створюють передумови для розвитку навичок взаємодопомоги.

Уточнено класифікацію видів взаємодопомоги, притаманних дітям старшого дошкільного віку, окреслено їх змістові характеристики, способи прояву, зв’язок із мотивами та конкретним контекстом ситуацій.

Виявлено тісну взаємозалежність між фізичною, емоційною та інформаційною формами взаємодопомоги як складовими просоціальної поведінки.

Авторки аргументовано підкреслюють важливість системного планування освітньої діяльності згідно з чинними нормативно-правовими актами (зокрема Базовим компонентом дошкільної освіти та чинними програмами), що дозволяє цілеспрямовано формувати в дітей навички ефективної взаємодії.

Зосереджено увагу на доцільності застосування інтегрованого підходу, що охоплює ігрову, трудову, самостійну діяльність і створення педагогічних ситуацій морального вибору.

Окреслено педагогічні умови, які сприяють формуванню в дошкільників умінь взаємодопомоги: забезпечення емоційно сприятливого середовища, організація умов для співпраці, підвищення професійної майстерності педагогів, активна участь родин у виховному процесі, а також стимулювання ініціативності дітей. Розглянуто ефективні форми організації діяльності – сюжетно-рольові ігри, колективні трудові доручення, інтегровані заняття, проєктна діяльність та ранкові зустрічі – як дієві засоби розвитку просоціальної взаємодії у дошкільному середовищі.