Реалізація здоров’язбережувальної компетентностіу процесі підготовки майбутніх учителів географії

Здоров’язбережувальна компетентність визнана однією із ключових для повноцінного життя та діяльності людини й передбачає впевнене, критичне та відповідальне використання її в освітньому процесі. У статті проаналізовано підходи до визначення поняття і змісту здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя географії, нормативні документи, на основі яких розроблено сучасні підходи до розуміння і використання рівня володіння здоров’язбережувальними компетентностями майбутніми вчителями географії, охарактеризовано та подано перелік освітніх компонент, що формують здоров’язбережувальні компетентності, розглянуті та проаналізовані навчальні програми, силабуси підготовки майбутніх учителів географії в закладі вищої освіти, описано методичні підходи та технології формування здоров’язбережувальних компетентностей на основі таких дисциплін, як «Вікова фізіологія, валеологія та шкільна гігієна», «Основи медичних знань», «Методика навчання географії», «Методика позакласної роботи з географії», інших, з використанням різних методів. Проаналізовано зміст цих дисциплін як базис для формування у здобувачів вищої освіти науково обґрунтованих уявлень про особливості розвитку школярів, профілактику захворювань, організацію гігієнічно доцільного навчального процесу. Закцентовано увагу на інтеграції валеологічного та географічного складників у викладанні, практикоорієнтованому підході, формуванні вмінь проводити навчальні й позаурочні заходи з урахуванням чинників збереження здоров’я. Розкрито роль учителя як носія культури здоров’я і активного агента здоров’язбереження в освітньому середовищі. Наведено аналіз результатів ефективності формування цієї компетентності, подано результати анкетування здобувачів вищої освіти щодо виявлення рівня обізнаності, ставлення та практичної реалізації здоров’язбережувальної компетентності під час навчання.