Антисемітизм військовослужбовців російської армії на території Волинської губернії в другій половині 1917 року

Метою статті є дослідження основних проявів антисемітизму та антиєврейських акцій, вчинених військовослужбовцями колишньої російської імператорської армії на території Волинської губернії у другій половині 1917 р., а також встановлення факторів, що сприяли їх поширенню. Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі загальнонаукових і спеціальних історичних методів з урахуванням базових принципів історичного пізнання. Принципи історизму та науковості дали змогу відтворити події, пов’язані з антиєврейським насильством на Волині, з урахуванням історичних обставин та відтворенням причинно-наслідкових зв’язків. Принцип об’єктивності допоміг підійти до розгляду окресленої проблематики з урахуванням об’єктивних історичних закономірностей та з критичним аналізом літературно-джерельної бази. Використання принципу системності дозволило врахувати всю наявну автору літературно-джерельну базу для комплексного охоплення теми. Наукова новизна полягає в тому, що вперше на основі широкої джерельної бази досліджено основні фактори, що сприяли поширенню антисемітизму серед військово- службовців, дислокованих на території Волинської губернії, та досліджено специфіку перебігу антиєврейських погромів в другій половині 1917 р. У результаті автор приходить до висновку, що факторами, які сприяли поширенню антисемітських настроїв в армійському середовищі, стали солдатське невдоволення, викликане поганим всебічним забезпеченням, провальний наступ на фронті, який викликав масове дезертирство та непокору, засилля більшовицьких ідей в солдатському середовищі. Встановлено, що антиєврейські погроми відбувались за схожим сценарієм та мали здебільшого соціально-економічний характер.