Любов до професії як спосіб подолання відчуження: антропологічні та історико-філософські аспекти

Метою статті є дослідження феномена любові до професії як способу нівеляції відчуження в історико-філософській парадигмі. Для досягнення поставленої мети використано метод герменевтичного аналізу концептуальних положень релігійної та філософської площини щодо розуміння любові як основи подолання відчуження. Аналітичний та синтетичний методи використані для розкриття значущості любові до професії у філософському дискурсі, спираючись на загальні теоретичні концепції мислителів. Також, використано метод компаративногоаналізу у площині співставлення релігійного і філософського дискурсу означеної проблематики.

У статті встановлено, що людина, яка любитиме свою професію, буде почуватися не лише більш щасливою через задоволення власних духовних потреб, але й більш стійко реагуватиме на життєві виклики та кризи. Щоденно реалізуючи духовні прагнення та творчість свого Я через обрану професію, індивід зможе не лише ефективно проявляти істинне Я, долаючи самовідчуженість, але й зменшувати відчуття соціального відчуження за рахунок розуміння та прийняття цінності себе та своєї професії у соціальному контексті..

На основі дослідження релігійного та філософського дискурсу доведено, що розуміння любові як важливого механізму подолання відчуження реалізується через ряд концептів: «сродної праці», яка відповідає іманентним прагненням людської душі (Г. Сковорода), праці як творчої діяльності, необхідної для суспільства (К. Маркс), комунікативного характеру професійної діяльності (В. Франкл), професійних орієнтацій як турботи про тіло та здоров'я (З. Фройд), турботи і комфортності професійної діяльності через регулювання її графіку, режиму, соціального пакету (Е. Фромм), розуміння справжньої сутності професії у єдності з принципом відповідальності людини (Садхгуру), «розумного егоїзму» в розумінні професії через відкидання завищених соціальних очікувань або сприйняття професії іншими (Ошо).

Обґрунтовано, що орієнтація людини на врахування цих концептів через обрання нею професії, яку вона любить, здатне допомогти їй віднайти зв'язок зі своїм справжнім «Я». Втіливши творчі, мистецькі прагнення душі у професійну діяльність, людина, через любов до професії, може подолати відчуження через відчуття істинного щастя, при цьому забезпечуючи власне виживання через реалізацію механізму «робота-добробут».