Збереження та відновлення об’єктів культурної спадщини України в умовах російської військової агресії

Метою статті є вивчення викликів, з якими зіштовхнулася система охорони культурної спадщини України під час російської військової агресії, а також пошук дієвих шляхів її збереження й відновлення. Методологія наукового дослідження ґрунтується на використанні базових принципів історичного пізнання, міждисциплінарного підходу, що поєднує історичні, правові, культурологічні методи. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного осмислення актуального стану української культурної спадщини в умовах повномасштабної російсько-української війни з точки зору як фіксації втрат, так і формування стратегій відновлення та урахування міжнародного досвіду. У результаті автори приходять до висновків, що під час російської військової агресії в Україні була пошкоджена або зруйнована значна кількість об’єктів культурної спадщини. В умовах війни виявилося, що наявні інструменти обліку, охорони та відновлення об’єктів культурної спадщини не забезпечують належного рівня ефективності. З метою адекватної відповіді на загрози, спричинені російською військовою агресією, в Україні розпочато удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони культурної спадщини та напрацювання основ Стратегії її відновлення. Важливим кроком у цьому процесі є врахування досвіду європейських країн, зокрема практик повоєнної відбудови після Другої світової війни. Необхідною також є розробка уніфікованої методології для фіксації пошкоджень та створення сучасної інформаційної системи обліку пам’яток. Значний потенціал у цьому напрямі мають цифрові технології, включно з 3D-скануванням і моделюванням, які можуть бути ефективним інструментом як для збереження, так і для подальшої реконструкції пошкоджених об’єктів. Окрему увагу на рівні державної політики було приділено розширенню підготовки кваліфікованих фахівців у сфері реставрації, зокрема реставраторів та художників-реставраторів.