Риторика та PR-стратегії президента США Дональда Трампа у дописах соціальної мережі Truth Social та статтях американських цифрових медіа

У статті розглянуто риторику Дональда Трампа у соціальній мережі Truth Social як специфічний різновид сучасної політичної комунікації, що поєднує класичні риторичні топоси з новітніми PR-стратегіями. Показано, що соці- альні медіа стають інструментом прямого звернення до аудиторії, минаючи традиційні медіа-фільтри, що зумовлює появу нової моделі політичної риторики. Дослідження базується на когнітивно-прагматичному аналізі текстів, у яких простежується використання воєнних метафор, оцінно-експресивної лексики, гіпербол та риторичних запитань. У дописах Трампа виявлено три основні риторичні стратегії: самопіднесення, що формує образ «єдиного ефектив- ного лідера»; делегітимацію опонентів, реалізовану через негативні когнітивні фрейми; мобілізацію електорату, яка досягається апеляціями до спільноти, патріотичної та релігійної символіки. Особлива увага приділена взаємодії етосу, пафосу та логосу: через етос Трамп конструює образ авторитетного лідера, пафос забезпечує емоційне залучення аудиторії, а логос – легітимізацію позицій за допомогою фінансових чи політичних аргументів.

У публікаціях Трампа відбувається концептуальна поляризація суспільства («ми – вони», «сила – слабкість», «правда – брехня»), що сприяє створенню бінарних схем сприйняття політичної реальності. Водночас характерна провокаційність і лінгвістична простота повідомлень забезпечують їхню вірусність і здатність до масштабного медійного відтворення. Зроблено висновок, що риторика Трампа в Truth Social є прикладом медіатизованої політичної комунікації, яка не лише інформує, а й активно конструює суспільну реальність, мобілізуючи прихильників через поєднання класичних риторичних засобів і сучасних PR-технік.

Зроблено висновок, що аналіз риторики та PR-стратегій президента США Дональда Трампа дозволяє глибше зрозуміти трансформацію політичного дискурсу у добу цифрових медіа та окреслює перспективи подальших досліджень, пов’язаних із впливом соціальних мереж на політичну культуру, формування громадської думки та демократичні процеси. Стаття підтверджує, що соціальні мережі перетворюються на ключову арену для боротьби за суспільну увагу, де поєднуються риторичні стратегії класичного зразка та інструменти сучасного PR.